ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СІЛЬСЬКУ РАДУ

СЕСТРИНІВСЬКИЙ CІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА

ЛЕВЧУК АНАТОЛІЙ ІГОРОВИЧ

ІСТОРИЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА СЕСТРИНІВСЬКОЇ

ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

 

СЕСТРИНІВКА-«…Грушевського омріяна колиска,

Ясна оаза ніжності й тепла,

Землі цій, браття, поклонімось низько-

Тут незалежність України проросла»

П.Зарицький

 

Не так багато на українській землі місць, пов’язаних з іменем першого Президента Української демократичної держави ХХ століття, М.С Грушевсь

Уже в 1913 році клірова відомість Покровської церквизафіксувала наявність у селі двокласного парафіяльногоучилища та двокласного земського училища.

Наіональний соціальний та конфесійний склад населення. звичаї, побут Сестринівки безпосередньо пов'язаний з історією залюднення села яке після спустошення краю татарами на початку XVIIст. залюднювалось прибульцями з різних земель. Про це свідчать хоча б прізвища її мешканців, які збереглись до наших днів: Волинець. Басараба, Бойко, Поліщук, Варшавчук, Галіцький, Дончак, а також різноманітність прізвищ, яких налічується понад сотня.

На склад населення Сестринівки, його побут, культуру, звичаї звертає увагу в своїх «Споминах» М.С. Грушевський. З цим селом майже сторіччя було пов'язане життя представників його материнської родової гілки. Тут 56 років (1839—1896) служив священиком Покровської церкви його дід, Захарій Оппоков, якого біля церкви й поховано, а в 1996 році відновлено пам'ятник. Тут народились мати Михайла Сергійовича — Глафіра Оппокова і сестра Ганна Грушевська (Шамрай). Про історію села, про цю родину, найближчих людей, про перебування М. С. Грушевського в Сестринівці розповідає експозиція музею його імені, який відкрито в селі в 2006 році до 140-річчя з дня народження видатного українця.

М. С. Грушевський багато разів приїздив до діда в Сестринівку, часто бував тут, коли навчався в Київському університеті Св. Володимира. Враження від села, його побуту і звичаїв залишив М. С.Грушевський у своїх «Споминах»:

«Село Сестринівка етнографізмом не вирізнялось, я не мав нагоди вистудіювати історію заселення сього села, але воно мало не український селянський характер, а сильну домішку офіціалістів, «шляхти» сумнівного походження і всякого елементу, який тягнув до поляків, підкреслював в одежі і в мові свою неприналежність до холопства, носив кашкети, з простого сукна шив не свити, а щось на «кшталт пальта», жінки вбирались по-міщанськи і под. Коли в 1870-х роках в сусіднімКозятині, відділеним від Сестринівки тільки лісом, з'явився важливий залізничний вузол, він зараз же потягнув до себе сестринівську людність і особливо отсі не .дуже прив'язані до ріллі її елементи»

І далі:

«І коли явсетаки любив Сестринівку надзвичайно, страшенно мріяв про неї цілими десятиліттямимого життя, то се було тому, що як-не-яксе був властиво одинокий пункт, де я міг зв’язуватись з українською стихією, дотикатись до української землі, до її природи, до її культури - не вважаючи на всі дефекти тих форм, в котрих виступала ся стихія»

«Я кохався у сім селі, що назверх мало всі українські прикмети — біленькі, назверх чепурні хати, солом'яні стріхи, садки, городи й перелази:, зарослі вербами береги»3.

Проживання в Сестринівці стало міцним фундаментом формування національної свідомості М. Грушевського. Він висловлює найщиріші слова захоплення і любові до цього куточка України.

«Українське село, ліси, води, український народ, українська мова — все це ввірвалось в мою душу як якийсь інший, кращий світ, до котрого я потім міг тільки душею і мрією тягнутися»...

У 1928 році в селі було створено СОЗ, 1930 рік – виникнення колгоспу «Червоний шлях». На 1948 рік в селі існує дваколгоспи: «Червоний шлях» та «Друга п’ятирічка». На початку 50-х рр. колгоспи були об’єднанів один, який став носити ім’яМолотова, пізніше– Т.Г.Шевченка. у 1973 році Сестринівка стає бригадним селом колгоспу імені Леніна села Махаринець.З 1993 року КСТП «Трудівник»,а з 2000 року СБК ім Грушевського. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі ВРХ, вирощуванні зернових культур та цукрових буряків.На даний час сільське господарство відсутнє а землі села орендує ТОВ «Укрзернопром м.Козятин»

На сучасному етапі в селі 576 дворів, проживає 950 чоловік, 16,3 км. доріг з твердим покриттям. В 2008 році було проведено газифікацію села.

На території Сестринівської громади діє загальноосвітній навчально-виховний комплекс «Школа-дитячий садок » I-IIIступенів на 130 дітей ( до недавна середня загальноосвітня школа I-IIIступенів, кількість учнів-110), ФАП, Сестринівський протитуберкульозний диспансер, відділення зв’язку, церква Покрови Присвятої Богородиці, сільська рада, магазин-бар та 4 торгівельні кіоски .

Гордістю ж села , звичайно, є народний музей М.С.Грушевського, якому 29 вересня поточного року, якраз на 150-у річницю з Дня народження першого президента, Михайла Сергійовича Грушевського , виповнюється 10 років.